Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Ай, сорян, пацаны, я тут подкинул свой бред, чо вы, а? Но если заинтересовало, как один залетелый наркоманчик стартанул свой бизнес на кокаине, то читай, братишки! Вот личная история, как я выкладывал закладки, кося нарезал и коноплю гонял, чтобы выхлоп срулить и в красивый бизнес убиться, накурившись адреналином и успехом.
Сидел я такой на довольно неплохой конопле, думал: с чего бы мне не стартануть свою лавку шикарной химии? Ведь в наши времена, пацаны, спрос на кропали аж поддергивает! И особенно на такое изысканное удовольствие, как кокаин.
Так что первым делом я начал искать своих поставщиков, чтобы налаживать перекур. И тут мне помог таблеточник по кличке Чижик. Парень знал, где взять все, что душе угодно. Он встречался со своими друзьями и решал эту задачу за меня. Но слово "убиться" у меня сразу не в рифму с коноплей. Я же не хотел ни с кем поступать на круглую сумму, да и пару дней убиться на адском кайфе - слишком шибко.
Так что я задумался, как бы это все организовать самому. И думал и думал, лучше уж сразу от таких вопросов убиться в мозгу.
Один раз я ровно так сижу, внезапно приходит Чижик с хитрой мордашкой и предлагает проверенных поставщиков кокаина. Ну, а я тем временем уже свою коноплю выращивал, чтобы дополнить ассортимент.
Ну а после пары плотных дней консультаций с Чижиком и прочтения тонн информации на разных форумах, я решил замутить шустрый стартап на кокаине.
Братишки, нужно плюнуть на шприцы и сбросить весь страх. Но, судя по всему, кокаин - это довольно опасное удовольствие, и я решил не связываться с тем, что может закончится и банальным торчком. Ведь я же хочу жить долго и успешно, уж извините, что так крепко на этом настаиваю.
Так что я начал искать пути легализации. Просто так, адаптировать контроль и проверку качества. Очень хотелось стартануть свою фирму с ноля, но совсем не хотелось умирать от каких-нибудь полицейских шалав.
И, да бросьте, я нашел почти идеальный способ. Во, смотри: я создал свой бизнес по "чистому" производству кофе, а вот кокаинчик я ссыпал в конвертики и пара раз в неделю привозил к своим довольным клиентам. Ведь кто станет подозревать, что в этом кофе не только ароматы, да кислотность? И получается, что я продавал именно закладки, но не только такие, как вы думаете.
И последнее. Ну, вот, например,
тема нашего разговора
. Знаете, это важно, дело хорошее, и это надо показать.
Так что, пацаны, мой бизнес на кокаине стартанулся и успешно развивается уже пару лет. У меня нормальный клиентский базар, контракты с ресторанами на доставку кофе и даже оптовые поставки. Какой я себе наркобизнес из ничего создал, а?
Вывод такой: если надо - любые вопросы можно решить, если помнить о главном - своей заднице и своей безопасности. Ведь такой бизнес может быть весьма рискованным, но если тебе хоть немножко хочется жить и дышать, а не спать с одним глазом от страха - такое дело надо начинать так, чтобы потом не было грустно и обидно.